IN MEMORIAM Неля Вікторівна Ющенко (01.02.1942 – 07.05.2025)
Знову біль, знову горе. 7 травня 2025 року пішла від нас наша близька старша подруга, наша вірна колежанка Неля (Неоніла) Вікторівна Ющенко. Наша дорога Неля Вікторівна більше двадцяти років вона була беззмінною бухгалтеркою та адміністраторкою Українського центру вивчення історії Голокосту.
Пані Неля була учасницею і свідком всіх наших досягнень, всіх переживань, всіх труднощів, всієї боротьби за те, щоб ми, українці, ставали кращими…Без перебільшення: вчителі історії з усієї країни, з усіх куточків країни знають(ли) і люблять(ли) нашу Нелю Вікторівну. Її любов до людей, до життя, її життєвий досвід (величезний), відчуття іншої людини, спокій, безстрашність завжди допомагали і рятували нас, тих, хто був поряд з Н.В.Ю.
У 2002 році Нелі Вікторівна вийшла на пенсію і пішла працювати до Українського центру вивчення історії Голокосту…Завжди будемо дякувати Богу і тим людям, що познайомили нас з пані Нелею, не можна уявити собі наш Центр без неї…І не будемо так собі уявляти, вона з нами, назавжди з нами, назавжди в нашій пам’яті…
Так важко…Неля Вікторівна народилась під час війни і залишила цей світ також під час війни. Пішла у засвіти, переживаючи і хвилюючись сильно за нас всіх, за нашу Україну. Як вона хвилювалась за країну, за людей! Допомагала як тільки могла. Як вона чекала нашої Перемоги, люто ненавиділа московського ворога і вболівала душею за кожного/кожну українського захисника і захисницю. Останніми роками я просив Н.В.Ю. написати спогади про своє життя ( а там було що згадати: дитинство, під час німецької окупації та війни, юність і молодість в повоєнні десятиліття на Житомирщині, студентські роки, замерзлий Казахстан у 1950-1960-і, робота інженером по всій Україні, двоє дітей, улюблена онука, сила і мужність, шляхетність і порядність протягом всього життя).
В неї було чудове почуття гумору, з пані Нелею було дуже легко завжди говорити, вона ніколи не тиснула і можна було не шукати, не підбирати якісь правильні слова, а просто відкрито говорити. Яка ж була привілея, яка честь, яка радість і задоволення спілкуватись з нашою Нелею Вікторівною…Їй подобалось схоже, що все її довге, але таке швидкоплинне життя, турбуватись про інших. І як вона це робила і робила у прямому сенсі до останнього свого дня в цьому світі, до зупинки серця ввечері 7 травня 2025 року…Як же боляче! Її дзвінкий голос, її посмішка, її сміх, її обійми будуть з нами назавжди… Завдяки нашій дорогій і рідній Нелі Вікторівні ми кращі ставали… Без неї порожнеча, яку вже не заповнити…
Головним бажанням і заповідною мрією Нелі Вікторівни Ющенко була Перемога України. І заради її пам’яті Ми Переможемо!!!
Великі співчуття її рідним та близьким.
Світлий образ пані Нелі завжди залишиться в нашому серці і в нашій пам’яті.
Співробітники Українського центру вивчення історії Голокосту
