“На просторах СНГ появилось издание, посвященное hate speech - языку вражды”
В Москве (октябрь 2002) информационно-исследовательский центр “Панорама”, московская Хельсинская группа, Центр развития демократии и прав человека, Фонд защиты гласности издал книгу “Язык мой... Проблема этнической и религиозной нетерпимости в российских СМИ”.
Следует отметить, что наконец-то на просторах СНГ появилось издание посвященное hate speech - Языку Вражды. Всем известно сколько издевок над политкорректностью раздается сегодня. Но мы забыли, что некорректность, это всего лишь хамство, а восторг от собственного хамства всего лишь пошлость. И воспитанный человек в первую очередь корректен. Основанием для политкорректности является именно проблема Языка Вражды. Проиллюстрировать причины изучения и сопротивления языку лжи очень легко с помощью романа Э.- М. Ремарка “На Западном фронте без перемен”, когда немецкие солдаты читают письмо французского солдата и пытаются выяснить истоки той ненормальной ненависти, которая и держит их в окопах. И вспоминают о журналистах, занимающих позорное первое место в распространении Языка Вражды.
Содержанием самой книги является анализ мониторинга российской прессы различных регионов. Отмечается, что Языком Вражды по отношению ко многим группам населения отличаются не только маргинальные издания. Что же касается нашей темы - то именно сомнения в Холокосте приводятся довольно часто. Забавно - неужели евреев больше не в чем обвинить? Статья нашего коллеги В.Лихачева, помещенная в сборнике, подробно описывает газеты в которых отрицание Холокоста, поставлено на широкую ногу. Особенно невероятным выглядят попытки некоторых православно-фундаменталистских листков, представить А.Гитлера чуть ли не святым, а евреев объявить “видимыми бесами”.
Кроме того, в книге представлены теоретические статьи о проблемах Языка Вражды, обсуждение возможностей правового или иного преследования. В пример можно привести Европейское сообщество, где отрицание Холокоста пресекается законодательно. Помещены также европейские и российские корпоративные ориентиры для журналистов. Печально выглядит то, что из стран СНГ в Приложении представлены только Армения, Беларусь, Россия. В тоже время, в качестве дополнения дана Декларация Ассоциации свободных журналистов Крыма. Надеемся, что в Украине имеются подобные призывы воспитанных журналистов.
Оголошення
Дивитися всіОстанні Новини
-
«Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього». Навчання про історію Голокосту та права людини. Семінар у Литві
З 15 по 19 червня 2026 року Інститут ім Ольги Ленгель (TOLI) у партнерстві з Міжнародною комісією з оцінки злочинів нацистського та радянського окупаційних режимів у Литві та Єврейською громадою Литви організували у Вільнюсі п'ятиденний семінар «Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього: викладання про Голокост та права людини». Програма об'єднала освітян з Литви, України та Польщі, щоб поглибити своє розуміння Голокосту, антисемітизму, прав людини та ефективних методів викладання цих проблем.
[Докладніше] -
«Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва» Чищення Каменів спотикання
11 червня 2026 року перехожі помітили, що два Камені спотикання яскравіше заблищали, і біля них зʼявились свіжі жовті квіти. Це тому, що їх почистила група з чотирьох студентів, дослідниці та інших охочих активістів.
[Докладніше] -
Зустріч дослідницьких команд проєкту «Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва»
9 червня 2026 року у Києві, у приміщенні інформаційно-виставкового центру Національного музею Революції Гідності відбулася фінальна зустріч дослідницьких команд міжнародного проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва». Шість команд, десятки юних дослідників, багато розмов, відкриттів і натхнення. А ще — неймовірні спікери: Олександр Воронюк, Надія Уфімцева та Анатолій Подольський, які допомогли нам по-новому подивитися на історію, людські долі та пам’ять.
[Докладніше] -
Відкриття Каменя спотикання на честь Лії Бубнової
3 червня 2026 року в рамках проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва» на вулиці Бульварно-Кудрявській встановили 16-й Камінь спотикання у столиці — на честь Лії Бубнової, київської аптекарки, мами і дружини, єврейки, яка загинула у 1941 році у Бабиному Яру. Проєкт ініційований Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kyjiwі реалізований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з КМДА
[Докладніше] -
«Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
27-28 травня 2026 року Національний музей історії України у Другій світовій війні за фінансування фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина) провів дводенну міжнародну конференцію «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
[Докладніше]




