«Пятая колонна» Гитлера»
В ставшем уже известном, странным подбором
книг, издательстве «Вече» (г.Москва, Россия) в серии «Военные тайны ХХ-го века» вышла книга О.Смыслова «Пятая колонна» Гитлера. От Кутепова до Власова». Само название указывает, на заимствование автором идей войны и противостояния. Как известно, «пятой колонной» называли во время войны фольксдойчей, которые жили тогда вне Германии. Часто они бывали коллаборантами, однако далеко не всегда. Подобный подход в нынешнее время, к сожалению, характерен, для некоторой литературы подобного рода. Выражения «предатель, трус» и прочее в таком духе, переполняют книгу.
Восхваления действий НКВД пугают. Ненависть к тем, кто когда-то сопротивлялся советской власти, часто имеет характер некой патологии. Возникает ощущение, что сам автор в прошлом, недолюбливал СССР и нынче пытается оправдаться. Вчитайтесь как ласково он пишет, о ныне живущем П.Судоплатове: «23 мая 1938 года по поручению Сталина Павел Анатольевич ликвидировал в Роттердаме лидера ОУН…» Книга наполнена цитатами из донесений НКВД и можно не удивляться допуску автора к данным архивам. «… В результате развала Советского Союза тысячи русских немцев стали возвращаться на свою историческую родину… Думаю, что это бегство было не случайным…» - как вам, читатель, подобный подход? Автор пишет странные вещи: «… Весь личный состав батальона «Нахтигаль» под руководством офицеров абвера, по специальным спискам, составленным агентами краковского отделения абвера, осуществлял массовые казни еврейского населения…» - хотелось бы обратить внимание, на выделенные мною слова. Речь идет о погроме во Львове, но какие там были "списки" – совершенно непонятно. Существование подобных списков, как и необходимость в них, сомнительна, с моей точки зрения.
Хотя автор упоминает об уничтожении евреев, но ни слова Холокост, ни минимального гуманитарного подхода к событиям Второй мировой войны у автора нет. В огромном количестве документов (и немецких и советских), которые приводятся в книге, о различных коллаборантах, еврейской проблемы как бы не существует. По всей видимости, автор просто сделал ремарки в этих документах, как это принято в определенных кругах.
Сожалею, что существуют подобные книги, где тема войны и коллаборации используется лишь для того, чтобы укрепить стены между миром и СНГ. Где война несуществующего СССР, как бы продолжается, используя аллюзии из фильма Э.Кустурицы "Андеграунд"…
Артур Фредекинд
Оголошення
Дивитися всіОстанні Новини
-
«Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього». Навчання про історію Голокосту та права людини. Семінар у Литві
З 15 по 19 червня 2026 року Інститут ім Ольги Ленгель (TOLI) у партнерстві з Міжнародною комісією з оцінки злочинів нацистського та радянського окупаційних режимів у Литві та Єврейською громадою Литви організували у Вільнюсі п'ятиденний семінар «Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього: викладання про Голокост та права людини». Програма об'єднала освітян з Литви, України та Польщі, щоб поглибити своє розуміння Голокосту, антисемітизму, прав людини та ефективних методів викладання цих проблем.
[Докладніше] -
«Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва» Чищення Каменів спотикання
11 червня 2026 року перехожі помітили, що два Камені спотикання яскравіше заблищали, і біля них зʼявились свіжі жовті квіти. Це тому, що їх почистила група з чотирьох студентів, дослідниці та інших охочих активістів.
[Докладніше] -
Зустріч дослідницьких команд проєкту «Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва»
9 червня 2026 року у Києві, у приміщенні інформаційно-виставкового центру Національного музею Революції Гідності відбулася фінальна зустріч дослідницьких команд міжнародного проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва». Шість команд, десятки юних дослідників, багато розмов, відкриттів і натхнення. А ще — неймовірні спікери: Олександр Воронюк, Надія Уфімцева та Анатолій Подольський, які допомогли нам по-новому подивитися на історію, людські долі та пам’ять.
[Докладніше] -
Відкриття Каменя спотикання на честь Лії Бубнової
3 червня 2026 року в рамках проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва» на вулиці Бульварно-Кудрявській встановили 16-й Камінь спотикання у столиці — на честь Лії Бубнової, київської аптекарки, мами і дружини, єврейки, яка загинула у 1941 році у Бабиному Яру. Проєкт ініційований Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kyjiwі реалізований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з КМДА
[Докладніше] -
«Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
27-28 травня 2026 року Національний музей історії України у Другій світовій війні за фінансування фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина) провів дводенну міжнародну конференцію «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
[Докладніше]




