Як тепер говорити про Голокост?
На початку минулого року ми презентували переклад книжки “Війна Клари” на основі щоденників жовківчанки-підлітка, яка 18 місяців переховувалася у саморобному підвалі будинку від нацистів, а потім заледве пережила наступ та бомбардування радянської армії. Тоді для майже усіх наших слухачів та читачів ця історія була жахливим свідченням Голокосту, тієї епохи. Сьогодні багато з нас мають власний досвід життя у сховищах, сотні тисяч з нас - тижнями без доступу до їжі, води, електрики, під постійними обстрілами та втратами близьких.
Після перших днів війни ми з колегами усвідомили, що не зможемо говорити про досвід Голокосту та тієї війни без включення досвіду війни теперішньої. Реальність цієї війни, злочини російських окупантів проти людяності, досвід наших співгромадян, вигляд наших міст та сіл - усе викликає болісні флешбеки до розповідей тих, кому вдалося ту війну пережити, до свідчень про тих, кому її пережити не вдалося.
А як змінилося Ваше розуміння теми Голокосту й Другої світової війни тепер? Чи допомагає Вам досвід роботи з цими темами впоратися з жахами сучасності? Які слова Ви шукаєте і чи знаходите для розмови з дітьми або колегами?
Пишіть нам про це, якщо маєте бажання поділитися. Якщо Ви дозволите (напишете “дозволяю” у листі) - ми хотіли би публікувати Ваші відгуки на своїй сторінці для спільного обміну й обговорення. Якщо писатимете у коментарях - то це й так публічно.
Давайте спробуємо знайти нові слова та підходи для розмови разом.
Оголошення
Дивитися всіОстанні Новини
-
«Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього». Навчання про історію Голокосту та права людини. Семінар у Литві
З 15 по 19 червня 2026 року Інститут ім Ольги Ленгель (TOLI) у партнерстві з Міжнародною комісією з оцінки злочинів нацистського та радянського окупаційних режимів у Литві та Єврейською громадою Литви організували у Вільнюсі п'ятиденний семінар «Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього: викладання про Голокост та права людини». Програма об'єднала освітян з Литви, України та Польщі, щоб поглибити своє розуміння Голокосту, антисемітизму, прав людини та ефективних методів викладання цих проблем.
[Докладніше] -
«Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва» Чищення Каменів спотикання
11 червня 2026 року перехожі помітили, що два Камені спотикання яскравіше заблищали, і біля них зʼявились свіжі жовті квіти. Це тому, що їх почистила група з чотирьох студентів, дослідниці та інших охочих активістів.
[Докладніше] -
Зустріч дослідницьких команд проєкту «Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва»
9 червня 2026 року у Києві, у приміщенні інформаційно-виставкового центру Національного музею Революції Гідності відбулася фінальна зустріч дослідницьких команд міжнародного проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва». Шість команд, десятки юних дослідників, багато розмов, відкриттів і натхнення. А ще — неймовірні спікери: Олександр Воронюк, Надія Уфімцева та Анатолій Подольський, які допомогли нам по-новому подивитися на історію, людські долі та пам’ять.
[Докладніше] -
Відкриття Каменя спотикання на честь Лії Бубнової
3 червня 2026 року в рамках проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва» на вулиці Бульварно-Кудрявській встановили 16-й Камінь спотикання у столиці — на честь Лії Бубнової, київської аптекарки, мами і дружини, єврейки, яка загинула у 1941 році у Бабиному Яру. Проєкт ініційований Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kyjiwі реалізований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з КМДА
[Докладніше] -
«Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
27-28 травня 2026 року Національний музей історії України у Другій світовій війні за фінансування фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина) провів дводенну міжнародну конференцію «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
[Докладніше]




